- випромінювання
- -я, с.1) Дія за знач. випромінювати.2) Те, що випромінене; теплова, електромагнітна та інша енергія.••
Високочасто́тне випромі́нювання — електромагнітне випромінювання з частотою від 3 до 300 МГц.
Електромагні́тне випромі́нювання — електромагнітні хвилі, що випускаються зарядженими частинками, атомами, молекулами.
Інфрачерво́не випромі́нювання — електромагнітне випромінювання з довжинами хвиль в інтервалі від 10-3 до 7,4·10-7 м.
Іонізаці́йне випромі́нювання — випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до іонізації атомів та молекул середовища.
Космі́чне випромі́нювання — випромінювання, джерелом якого є космічні об'єкти.
Надвисокочасто́тне випромі́нювання — електромагнітне випромінювання частотою від 300 МГц до 30 ГГц.
Радіоакти́вне випромі́нювання — випромінювання, джерелом якого є радіоактивні речовини.
Рентге́нівське випромі́нювання — електромагнітне випромінювання, що займає зону спектра між ультрафіолетовим випромінюванням та гамма-випромінюванням.
Ультрафіоле́тове випромі́нювання — електромагнітне випромінювання з довжинами хвиль в інтервалі від 4·10-7 до 5·10-8.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
